путін-путлер-х*йло-х*йлостан-фашизм-нацизм-рашизм (rascism)-колоради. ГАЛЕРЕЯ ПОЛІТИЧНОГО ПЛАКАТУ ТА КАРИКАТУРИ, ч.1 (оновлюється)

Ці плакати й карикатури збиралися від самого початку Євромайдану і російської агресії проти України.

Перепрошую авторів за складність визначити авторство більшості з них…

(Останнє оновлення – 23.10.2014. Всі оновлення див. нижче. Частину 2 див. тут)

 

В смітник “георгіївську стрічку”!
Україна має власні національні символи.

 


“Фашизм не пройдет”

 

На курорт к нам приползло
Колорадское хуйло!

 


Адольф Путін

 


Путлер

 

П卐ТЛЕР – Х☭ЙЛО!

 


Terrorussia.
“Давайте называть вещи своими именами”

 


Чим відрізняються російські військові від цивільних сепаратистів

 


Обличчя “повстання”

 


“Миролюбивая” РФ.
Російські війська на кордоні з Україною 2 травня 2014 року.

 


Ціна зупинки російського ведмедя зараз висока, але згодом вона лише збільшиться…

 

Выборы в “демократической” РФ и … “фашисткой” Украине

 


Навіщо воювати з корупцією, коли можна з Україною…

 


Монети: Гітлер – анексія Австрії, Путін – анексія Криму

 


9 травня. Проти путінського фашизму

 

 


Рашизм головного мозку

 


ОДЕСА: “Вова, не делай маме нервы!”

 

“Фашисти майбутнього називатимуть себе антифашистами” (У. Черчіль)
Маріуполь, 4 липня 2014 року

 


Путін: “Мы вместе сделаем Россию сильной, единой…”

 

Одобрямсы путинского фашизма

 


В Україні нема громадянської віійни

 


“В Чечне нет росссийских солдат”. Министр обороны РФ Грачев как бы не про Украину

 


Кремль – лігво терористів

 

Так кто фашисты?

 

Грозний-Слов”янськ (Славінськ)_Відчуй різницю

 


Світовий спонсор тероризму


Макаревич про суть “Третього Риму”

 


В кожному з цих будинків зараз обговорюють, як їм урятуватися від Правого Сектора…

 


Ескіз нового прапору РФ


х*йлостан ломиться до Української Хати

 

Вертайся додому!
Ми люди не злі,
Бо добривом станеш
Моєї землі…

 


Рашизм – особая цивилизационная миссия Эрефии


Полтава, 19 квітня 2014р.: “Прощай, немытая Россия”

 


Врятуй людей Донбасу від путлера

 

П卐ТЛЕР – Х☭ЙЛО!

 


Генеологія походження народів світу і “вєлікоросов” у картинках

 

 


Вітання х*йлові з Херсону. Ла-ла-ла-ла-ла…..

 


У Львівській Майстерні шоколаду наробили шоколадних путінів-зеків

 


х*йло бетонне

 

 


“Хто кидає сміття, той путін…” (Олександр Осташко)

 

“Любі діти, не малюйте на стінах…”

 


“Говорим Ленин – подразумеваем Хуйло”.
Днепропетровск избавился от последнего памятника Ленину.

 


Рейтинг Путіна відбиває рівень інтелекту населення РФ

 


“Так, Путін – це хуйло, так”, – Андрій Дещиця, міністр закордонних справ України.

 

“И пусть хуйла парализует,
И отберет глаза ему,
И пусть не сможет ссать он х*ем,
За то, что развязал войну”
(Первый одесский портал)

 

 


Как ни крути – ХУЙЛО

 

 


Бойкот товарам агресора і окупанта!

 

 Оновлення від 02.08.2014


Московити в Криму. 2014, березень.

 


Рашизм головного мозку

 


Татку, а чому я для них фашист?

 


путінокіо

 


перевірка зору на х*йловатість

 


Мітинг протесту проти анексії Росією Криму. Москва. 2014

 


Білборд у Бердянську Запорізької обл. 2014, липень.

 

  Оновлення від 15.08.2014

 


Львівські ресторатори вклеїли портрет Путіна в пісуари

 

 


Одеса того дня… Цих “мирних людей” спалили “українські фашисти”

 


Споконвічний “джентельментський набір” Московії

 


Литовський Valstybe. ДЕЖАВЮ

 


Звичайний рашизм

 

Оновлення від 23.10.2014


Стиль модерн

 

Київ. Русанівка. Міст через протоку. Літо 2014-го.

 

 


На паспортному контролі за кордоном:
“Я вибачаюсь за нашого президента. Я не голосував за нього”.

 


Возможно, настанет время, когда называть детей именем “Владимир” будет так же неудобно, как и именем “Адольф”.

 

 

 

 


Раша вторглася в Україну

 


Не купуй рашистське

 

Posted in МОСКОВЩИНА | Tagged , , , , , , , , , , , , , , , | Leave a comment

“Я другой такой страны не знаю, где так вольно дышит человек…” (разгон антивоенных акций в Москве: люди протестовали против введения российских войск на территорию Украины)

“Руки прочь от Украины!
Митинг “не согласован”?! – Война не согласована!”

См. также:

Москвичи поздравляют Украину с Днем Независимости, 24 августа 2014 года: “Фактически вы сейчас ведете борьбу цивилизованного общества с варварами”.

“БЕЗ НАДІЇ СПОДІВАЮСЬ”. Или благодарность лучшим людям России: каждому, кто “не быдло, не убийца, не оккупант”.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Posted in НОТАТКИ | 1 Comment

ЭТО УЖЕ БЫЛО. Мы на пороге полного разрушения системы международных договоров, экономического хаоса и политической диктатуры. Андрей ЗУБОВ

Vedomosti.ru
01.03.2014

Андрей Зубов, профессор, доктор исторических наук, ответственный редактор «Истории России, ХХ век»

Друзья. Мы на пороге. Мы на пороге не включения нового субъекта в состав РФ. Мы на пороге полного разрушения системы международных договоров, экономического хаоса и политической диктатуры. Мы на пороге войны с нашим ближайшим, родственнейшим народом Украины, резкого ухудшения отношений с Европой и Америкой, на пороге холодной, а, возможно, и горячей войны с ними.

Ведь все это уже было. Австрия. Начало марта 1938 г. Нацисты желают округлить свой рейх за счет другого немецкого государства. Народ не очень жаждет этого — никто их не ущемляет, никто не дискриминирует. Но идея великой Германии кружит голову радикалам — местным наци. Чтобы поставить точку в споре о судьбе Австрии, ее канцлер Курт Алоис фон Шушниг объявляет на 13 марта плебисцит. Но наци и в Берлине, и в Вене это не устраивает. А вдруг народ выскажется против аншлюса? Канцлера Шушнига заставляют подать в отставку 10 марта, на его место президент назначает лидера местных нацистов Артура Зейсс-Инкварта, а германские дивизии уже входят тем временем в австрийские города по приглашению нового канцлера, о котором он сам узнал из газет. Австрийские войска капитулируют. Народ или восторженно встречает гитлеровцев, или в раздражении отсиживается по домам, или срочно бежит в Швейцарию. Кардинал Австрии Иннитцер приветствует и благословляет аншлюс… С 13 марта начались аресты. Канцлер Шушниг был арестован еще накануне. Плебисцит провели 10 апреля. В Германии за объединение с Австрией проголосовали 99,08%, в самой Австрии, ставшей Остмарк Германской империи — 99,75%. 1 октября 1938 г. также были воссоединены с единокровной Германией чешские Судеты, 22 марта 1939 г. — литовская область Клайпеды, превратившейся в один день в немецкий Мемель. Во всех этих землях действительно жили большей частью немцы, повсюду многие из них действительно хотели соединиться с гитлеровским рейхом. Повсюду это воссоединение прошло под фанфары и крики ликования обезумевшей в шовинистическом угаре толпы и при попустительстве Запада.

«Мы не должны обманывать, а тем более не должны обнадеживать малые слабые государства, обещая им защиту со стороны Лиги Наций и соответствующие шаги с нашей стороны, — говорил Невилл Чемберлен в британском парламенте 22 февраля 1938 г., — поскольку мы знаем, что ничего подобного нельзя будет предпринять».

И совсем иное говорил Адольф Гитлер 23 марта 1939 г. с балкона на Театральной площади только что присоединенного Мемеля. За два часа до того он театрально вплыл на борту новейшего линкора «Германия» в мемельский порт. «…Немцы не собираются никому в мире делать ничего плохого, но нужно было прекратить страдания, которым в течение 20 лет подвергались немцы со стороны целого мира… Мемельских немцев Германия однажды уже бросила на произвол судьбы, когда смирилась с позором и бесславием. Сегодня мемельские немцы… опять становятся гражданами могучего Рейха, решительно настроенного взять в свои руки свою судьбу, даже если это не нравится половине мира».

И все казалось таким лучезарным. И слава Гитлера сияла в зените. И перед Великой Германией трепетал мир. Присоединение областей и стран к Рейху без единого выстрела, без единой капли крови — разве фюрер не гениальный политик?

А через шесть лет Германия была повержена, миллионы ее сынов убиты, миллионы ее дочерей обесчещены, ее города стерты с лица земли, ее культурные ценности, копившиеся веками, превратились в прах. От Германии были отторгнуты 2/5 территории, а оставшееся разделено на зоны и оккупировано державами-победительницами. И позор, позор, позор покрыл головы немцев. А все начиналось так лучезарно!

Друзья! История повторяется. В Крыму действительно живут русские. Но разве кто-нибудь притеснял их там, разве там они были людьми второго сорта, без права на язык, на православную веру? От кого их надо защищать солдатам российской армии? Кто нападал на них? Ввод войск иностранного государства на территорию другого государства без его разрешения — это агрессия. Захват парламента лицами в униформе без опознавательных знаков — это произвол. Принятие каких-либо решений парламентом Крыма в таких обстоятельствах — фарс. Сначала парламент захватили, премьера сменили на пророссийского, а потом этот новый премьер попросил у России помощи, когда помощники уже тут, уже день как контролируют полуостров. Как две капли воды похоже на аншлюс 1938 г. И даже референдум-плебисцит через месяц под дружественными штыками. Там — 10 апреля, здесь — 30 марта.

Просчитала ли российская власть все риски этой невероятной авантюры? Уверен, что нет. Как и Адольф Алоизович в свое время не просчитал. Просчитал бы — не метался по бункеру в апреле 1945 под русскими бомбами, не жрал бы ампулу с ядом.

А если Запад поступит не как Чемберлен с Деладье в 1938, а введет полное эмбарго на закупки российских энергоносителей и заморозит российские авуары в своих банках? Российская экономика, и так агонизирующая, рухнет в три месяца. И начнется смута здесь, по сравнению с которой майдан покажется райским садом.

А если крымские татары, которые категорически против русской власти, которые помнят, что эта власть сделала с ними в 1944 г. и как не пускала назад до 1988, если крымские татары обратятся за защитой своих интересов к единоверной и единокровной Турции? Ведь Турция не за три моря, а на другом берегу того же Черного. И Крымом владела подольше, чем Россия, — четыре века владела. Турки — не чемберлены и не деладье: они в июле 1974 г., защищая своих соплеменников, оккупировали 40% территории Кипра и, игнорируя все протесты, до сих пор поддерживают так называемую Турецкую Республику Северного Кипра, которую никто не признает, кроме них. Может быть, кому-то хочется иметь Турецкую Республику Южного Крыма? А ведь если горячие головы из крымских татар поднимутся на борьбу, то мусульманские радикалы со всего мира с радостью присоединятся к ним, а в особенности с Северного Кавказа и Поволжья. Не принесем ли мы бурю с крымских разоренных курортов в наш российский дом? Что нам — своих терактов мало?

И наконец, приобретя Крым, раздираемый внутренней распрей, мы навсегда потеряем народ Украины — украинцы не простят русским этого предательства никогда. Что, думаете, не будет, что это уж слишком, перемелется — мука будет? Не надейтесь, дорогие русские шовинисты. В конце XIX века сербы и хорваты считали себя одним народом, только разделенным границами, конфессией и графикой алфавита. Они стремились к единству — сколько книг было об этом написано ими тогда, умных, добрых книг. А сейчас мало найдется народов, столь озлобленных друг на друга, как сербы и хорваты. Сколько крови пролилось между ними, а все за какие-то кусочки земли, какие-то городки и долинки, в которых они могли бы жить вместе богато и радостно. Могли бы, да вот не сумели. Алчность до братской земли из братьев сделала врагов. А в повседневной жизни разве так не бывает? Стоит ли терять братский народ навсегда из-за призрачных вожделений? Да и раскол Русской церкви тогда уже неизбежен. Ее украинская половина отколется от московской навсегда.

Но еще более ужасным поражением обернется успех Кремля в присоединении Крыма. Если все легко получится, то завтра в Россию запросятся населенные русскими области Казахстана, там, глядишь, и Южная Осетия с Абхазией, и Северная Киргизия. За Австрией последовали Судеты, за Судетами — Мемель, за Мемелем — Польша, за Польшей — Франция, за Францией — Россия. Все начиналось с малого…

Друзья! Нам надо опомниться и остановиться. Наши политики втягивают наш народ в страшную, в ужасающую авантюру. Исторический опыт говорит, что ничего не обойдется так. Мы не должны вестись, как повелись в свое время немцы на посулы Геббельса и Гитлера. Ради мира в нашей стране, ради ее действительного возрождения, ради мира и настоящей дружественности на пространствах России исторической, разделенной ныне на многие государства, скажем «нет» этой безумной и, главное, совершенно ненужной агрессии.

Мы потеряли столько жизней в ХХ веке, что единственно верным нашим принципом должен быть принцип, провозглашенный великим Солженицыным: сохранение народа. Сохранение народа, а не собирание земель. Земли собираются только кровью и слезами.

Ни крови, ни слез нам больше не надо!

Автор — доктор исторических наук, профессор Андрей Зубов, ответственный редактор «Истории России, ХХ век»

Джерело: http://www.vedomosti.ru/opinion/news/23467291/andrej-zubov-eto-uzhe-bylo

Див. також: Профессора МГИМО уволили за статью об Украине

Андрей Бессмертный-Анзимиров. УДУШЕНИЕ УКРАИНЫ КАК РУССКАЯ НАЦИОНАЛЬНАЯ ИДЕЯ.

Лев Шлосберг. БЕССМЫСЛЕННЫЙ И БЕСПОЩАДНЫЙ.

Posted in МОСКОВЩИНА | Tagged , , , , | Leave a comment

КИЇВ. СОФІЙСЬКІ ЧИТАННЯ ПАМ’ЯТІ СЕРГІЯ ВИСОЦЬКОГО. Пару штрихів до відкриття або Толочківська ложка дьогтю.

Минулого тижня на території Софії Київської відбулась VII Міжнародна науково-практична конференція “Софійські читання», присвячена 90-річчю від дня народження дослідника стародавнього Києва, доктора історичних наук Сергія Олександровича Висоцького (1923-1998).

Про гарну підготовку та високий рівень заходу, що тривав упродовж двох днів, потурбувалися зокрема голова оргкомітету Єлизавета Архипова та секретар Ірина Труш.

Було душевно і тепло. На відкритті конференції, а згодом і виставки, промовляли й люди, які працювали разом із Сергієм Олександровичем і пам’ятали яким він був – Микола Котляр, Ірма Тоцька, Юрій Коренюк…

Втім, не обійшлося й без ретельно зваженої ложки дьогтю від «академічного генерала» Петра Толочка.

Неквапливо зважуючи кожне слово «домашньої заготовки», той повідомив присутнім, що Сергій Висоцький був… «достаточно яркой личностью».

Цікаво, наскільки «достаточно»?..:-)

Чи довго думав винахідник над отим поблажливим «достаточно»? І чи «убавилось бы» від Петра Петровича, якби він просто згадав про «яскраву особистість» – без намагань зважувати чуже життя й чужі досягнення на терезах власного «я»?

Та це не все… Для початку пан академік, ні сіло ні впало, взявся нудно обґрунтовувати власний вибір мови для виступу (ніби хтось наступав йому на горло): «Дорогие коллеги, я уравновешу в языковом отношении нашу конференцию. Тут присутствуют наши коллеги из Москвы и других городов… Я очень хорошо помню общение з Сергеем Александровичем – он пользовался практически всю жизнь русским языком. Я думаю, хорошо будет, если мы будем общаться и на этом языке…»

…«буду говорить по-русски», бо, мовляв, Висоцький говорив… Чи не хотів промовець цим сказати, що Висоцький мав, так би мовити, совєтський менталітет?

Дружина Висоцького Олена Володимирівна Спасокукоцька неодноразово казала авторові цих рядків, що Сергій Олександрович принципово не хотів вступати до КПСС,  хоча це закривало йому, шанованому не лише радянськими,  а й  іноземними фахівцями, участь у закордонних конференціях.

Він не був «совєтським» ментально навіть у часи СССР, про що свідчить популяризація ним стародавніх сторінок історії України в тодішніх республіканських журналах та захоплюючі книжки – «Про що розповіли давні стіни», «Княгиня Ольга і Анна Ярославна – славні жінки Київської Русі».

Інтелігентний, добрий, чуйний, надзвичайно коректний із колегами, Висоцький стояв осторонь  навколонаукових чвар.

Творцем чи апологетом ідеї про «єдину давньоруську народність» (по суті, це ідея «єдіного совєтского народа», дзеркально обернена в минуле), що її обстоював Толочко, Висоцький не був.

Був він у добрих стосунках з опальним Михайлом Брайчевським і мав спільну з ним публікацію по слідах «відкриття століття», як назвала історик Галина Мезенцева сенсаційну знахідку Висоцьким найдавнішої на теренах Київської Русі абетки – у стінах Софії Київської.

Про питомо українські риси живої київської говірки, що проступала зі стін Софійського собору з-під офіційної церковнослов’янської мови, написав він у підсумковій праці свого життя – «Київська писемна школа Х – ХІІ ст.» (там є глава – «Палеографія та деякі особливості писемної Київської школи, властиві українській мові»). Видавця для цієї книги він шукав ще з початку 90-х, але вийшла вона лише 1998 року – в день його смерті.

Ось відео, на якому Висоцький демонструє українські риси Софійських графіті. Його було показано на закритті Софійських читань.

Наприкінці 1980-х – початку 1990-х Висоцький полемізує з російськими вченими, вказуючи про неприпустимість «изъятия» періоду Київської Русі з історії України, пише критичного листа на адресу Олександра Солженіцина щодо спроб останнього «обустроіть» Росію за рахунок України.

Досліджуючи впродовж 30 років києво-руські графіті, Висоцький залишив українській нації ту фундаментальну наукову спадщину, що дає нам змогу твердо стояти обома ногами на власній землі, руйнуючи недолугі кремлівські фальсифікації в царині мовознавства.

… Неквапом зважуючи кожне своє слово, відомий мовознавець Василь Німчук сказав :

«Я щасливий, що дожив до святкування 90-річчя народження Сергія Олександровича Висоцького… Вчених – багато…  Фахівців – багато…  Але більшість із них досліджує свої об’єкти для того, щоб мати засоби для прожиття …  Дуже мало є людей і дуже мало фахівців, для яких наука є психічним станом…  станом душі…  Таким дослідником, таким фахівцем і вченим був Висоцький…»

В цей момент я глянув на президію. Здалося, в декого обличчя стало кислим…

Того ж дня, 23-го травня, в Будинку митрополита Національного заповідника «Софія Київська» за адресою вул. Володимирська, 24 відкрилась виставка пам’яті С. Висоцького, що триватиме до 8 липня. Відповідальна за її підготовку Віра Павлова доклала чимало зусиль для її якісного наповнення.

Тут є на що подивитися. Раджу зробити це, не відкладаючи. Адже ім’я Сергія Висоцького з плином часу ставатиме дедалі відомішим, але коли ще ви зможете зануритися в його технологічну епоху – без комп’ютерів і фотошопу, оцінити умови, в яких дослідник робив свої сенсаційні відкриття, побачити обстановку, речі та інструментарій ученого 1960-80х років і оцінити, яка одержимість і яка праця стоять за всіма відкриттями, що ними наповнювалися академічні та популярні видання впродовж багатьох років, а документалісти надихалися на кінострічки.

Фото автора.

P. S.: Що можна подивитись і почитати перед відвідуванням виставки…

Сергій Висоцький про мову Київської Русі – попередницю української мови (відео)

Сергій ВИСОЦЬКИЙ. ПАМ’ЯТЬ МИНУЛОГО (відео)

НЕ МОЛИТВОЮ ЄДИНОЮ (українська мова в Київській Русі) – за матеріалами Сергія Висоцького.

Posted in НОТАТКИ | Tagged , , , , | 1 Comment

Чи справді «Путлер капут» ?

Спостерігаю за тим, як в РФ намагаються «зачистити» низку соціологічних організацій у Москві, Пітері, Іркутську, Саратові тощо, вимагаючи (за результатами перевірок) аби ті зареєструвалися як «іноземні агенти».

Особливий “наїзд” – на Левада-Центр, один із найбільших соціологічних центрів Російської Федерації, який незрідка в своїх інтерпретаціях подій симпатизує т. зв. «ліберальній опозиції».

І думаю собі… А що ви хотіли, добродії соціологи? Мали б ви трохи більше хоробрості, то оголосили б відверто, що ваші російські чиновники-державники працюють чітко за Гітлером. Адже той висловлювався саме про такі «левадо-центри» у тому сенсі, що

глубочайшие интересы народа и государства требуют недопущения того, чтобы народные массы попадали в руки плохих, невежественных и просто бесчестных “воспитателей”. Обязанностью государства было бы взять на себя контроль за этим воспитанием… Государство должно следить особенно внимательно за газетами, ибо влияние газет на людей является самым сильным и глубоким, хотя бы уже потому, что газеты говорят с читателем изо дня в день…

Доживи вождь націонал-соціалізму до епохи телебачення, воно б, ясна річ, фігурувало тут на першій позиції.

Але ж ви, шановні соціологи, також регулярно спілкуєтесь із народом, пропонуючи йому власні цифри результатів опитувань і власні інтерпретації подій. І добре відомо, що ваша «соціологія» часто-густо покликана не так інформувати про настрої людей, як ФОРМУВАТИ ці самі настрої:-)

То ж ви – так само небезпечні для путлерів, як і «незалежна преса». Відтак, нема чого дивуватись чи обурюватись.

Краще б ви повідомили власному суспільству, що, хоча продаж книжки Адольфа Гітлера в РФ вважається забороненим, Путін її однозначно неодноразово штудіював із олівцем і, далебі, не в російському перекладі з Інтернету, а напевно в оригіналі:-)

Звичайно, це дешева брехня, що в деяких країнах продаж цієї книги заборонений через расові чи юдофобські мотиви. Бо тема про роль єврейства у світових процесах там далеко не провідна… Серед головних напрямків – зокрема методи ведення ефективної пропаганди. І якби російський громадянин із цими методами ознайомився, то легко переконався б, що його рідна країна в багатьох аспектах живе саме за Гітлером. А якщо так, то міг би поставити своїй владі незручні запитання. Приміром, «выходит, Гитлер не так уж плох, если мы в России воюем с прессой и социологами по его схемам?»… «А если все-таки плох, тогда кто есть мы»?

Напередодні «параду Перемоги» в Москві журналіст Олександр Мінкін виклав у своєму блозі відеозапис, на якому добре видно, що під час репетиції параду на «череві» стратегічного бомбардувальника, що пролітав над Москвою, красувався напис “Putler Kaput”. Стверджують, що відеозапис справжній.

http://www.echo.msk.ru/blog/minkin/1075914-echo/

Posted in НОТАТКИ | Tagged , , , , | Leave a comment

ДАЙОШ ПОЛТАВІ ПАРИТЕТ!

Ленін у Полтаві.
Фото: сайт “Полтава туристическая”

Зразок історичного абсурду:

У Полтаві “вул. Жовтнева”  увічнює інтервенцію червоної Росії проти Української Народної Республіки.
“Вул. Фрунзе” увічнює воєначальника російських інтервентів.
“Вул. Леніна” – видатного ідеолога російського фашизму (за визначенням росіянина Г. Федотова та українця І. Багряного).
На площі Конституції:-) – знов таки пам’ятник червоному по горло ідеологу,
який в принципі “клав” на будь-які конституції, бо розстрілював людей направо і наліво задля “доцільності”.

Запитання: чому б для паритету між усіма окупантами України не “увічнити” також і перебування в Полтаві ідеолога німецького націонал-соціалізму Адольфа Гітлера?

(Довідка: цікаво, що В. Ленін ніколи не бував в Україні, не кажучи вже про Полтаву:-)

Гітлер в Полтаві – Hitler in Poltava Ukraine (1.06.1942)

Приїзд Адольфа Гітлера 1 червня 1942 року в Полтаву після розгрому великого угруповання радянських військ під Харковом.
На відео-генерал-фельдмаршал Федор фон Бок (Командувач групою армій “Південь”.) І генерал-полковник Олександр Лер (командувач Люфтваффе …)

Posted in НОТАТКИ | Tagged , , , , | Leave a comment

Лише ДВІ версії від Рабиновича? – Малувато… (слідами замаху на життя автомобіля)

Днями Вадим Рабинович озвучив дві версії вибуху, яким було пошкоджено його авто – єврейську та бізнесову, категорично наголосивши, що інших навіть не розглядає.

 

Вадим Рабинович (фото MIGnews)

Версія перша – це діяльність Єврейської громади України, головою якої він є. Мовляв, вони регулярно отримують від «ксенофобів» та «антисемітів» численні «погрози й залякування»… Та, щиро кажучи, аналізуючи відповідний сегмент інформпростору, можна бачити, що не так «поганих націоналістів» турбує чи лякає діяльність єврейських громадських організацій, як навпаки – саме Рабиновича турбує діяльність «поганих хлопців».
Але ж останнім логічніше було б зробити замах на авто Тягнибока, ніж витрачатися на популяризацію Рабиновича.

Версія друга – бізнесова, пов’язана в Першим міжнародним супутниковим телеканалом новин Jewish News One. Взимку, як каже Рабинович, на нього «наїхав» Андрій Деркач – помічник прем’єр-міністра і нашого «головного покращувача». Ми, мовляв, такі потужні й всесильні, все одно заберемо, тож давай переписуй на нас свій канал.  Та це, мабуть, для наївних. Чого Рабиновичу боятися, коли бізнес в Україні він не веде, а проживання в Тель-Авіві, де на його честь названо площу (за життя, завважте, це ще треба заробити), завжди у кишені. До того ж ця власність (Jewish News One) вочевидь добре захищена, інакше Рабинович не був би Рабиновичем.

Придивімось краще до «наїзника», що приходив від головного «покращувача»…

Хто такі Деркачі – батько і син?

Батько: Деркач Леонід Васильович.
У 1973 році закінчив вищі курси КГБ СССР. Працював на “Південмаші” начальником першого відділу. З 1972 року – в Управлінні КГБ СССР в Дніпропетровській області.
1994 – 1995 рр. – перший заступник голови СБУ. З  1998 по 2002 рік – голова СБУ.

Андрій Деркач (фото з персонального сайту)

Син-«наїзник»: Деркач Андрій Леонідович.
1990-1993 – слухач Академії Міністерства безпеки Росії. Дипломна робота – «Организация и проведение встреч с негласной аґентурой».
1993-1996 – спецкурс у Вищій школі Федеральної Служби Безпеки (ФСБ) Російської Федерації.
1993-1994 – співробітник управління СБУ в Дніпропетровській області.
Почесний президент тижневика «Кіевскій телеграфъ», який дуже складно запідозрити в любові до українців. Автор книжки «Украина-Россия: испытание дружбой» (1997).
Добре відомий своєю прихильністю до МП зокрема і «русского міра» взагалі. Має Орден Святого Володимира від УПЦ Московського патріархату.

… Приказка каже, що колишніх кегебістів не буває. А чи бувають «колишні» слухачі спецкурсів ФСБ?.. З огляду на специфічну підготовку Деркача-сина, я б до бізнесової та єврейської версій «піднаїзного»  додав ще й іншу – політичну антиукраїнську.

Не таємниця, що Кремль СИСТЕМНО працює проти України в Європі. Єврейська громада має там чималий вплив . Чому б не «підігріти» її наїздом на одного з її лідерів? Дивіться – мало того, що такі сякі «націоналісти» та «антисеміти» прийшли до парламенту, так ще й ДЕРЖАВНІ ЧИНОВНИКИ на єврейський бізнес наїжджають. Та ще який бізнес! Отак воно і робиться – «копієчка до копієчки» – формування образу України-«злодійки» з метою не підпускати її ближче до Євросоюзу… На погіршення інвестиційного клімату в країні це теж впливає, на що вказав Геннадій Москаль.
До речі, зважаючи на совєтський менталітет Вадима Рабиновича, не факт, що той волів би повести українське єврейство до Євросоюзу, а не схилявся б навпаки до ідеї утримати Україну в сфері впливу Кремля.

Можлива й комбінована версія – за взаємною згодою та приємними наслідками для всіх зацікавлених сторін: скажімо, для «наїзника» та «головного покращувача» – додатковий негативний сигнал про Україну в Європі; для Рабиновича – чергова нагода поговорити на весь світ про «поганих українців» та енергійно гуртувати світове єврейство перед лицем нових загроз і викликів:-)
Чи варто виключати варіант гри у чотири або більше рук? Адже найвищий пілотаж – це коли багатьох зайців одним пострілом б’ють. А в ролі лакмусового папірця в таких речах править запитання: «Кому вигідно?»

Пригадується, як у червні 2010 року голова СБУ Валерій Хорошковський (провів чимало часу в РФ і має там бізнес) підставив Януковича напередодні відповідального візиту того до Німеччини, наказавши затримати керівника Фонду Аденауера в Україні і помічника Меркель Ніко Ланге.
То чому те, що можна Хорошковському, не можна іншим?
Справді, зосередившись на збагаченні «сім’ї», Янукович не контролює служби, які можуть спокійно виконувати чужі замовлення. З приходом до влади ПР (яку жартома називають «Партія Росії») російські спецслужби працюють у нас відкрито, а СБУ за характером своїх дій (приміром, переслідування неугодних істориків) подекуди сама схожа на філіал ФСБ…

Posted in НОТАТКИ | Tagged , , | Leave a comment

Російське телебачення за Тараса Шевченка та Адольфа Гітлера вибачилось. А МВС України?

Днями російська державна телекомпанія «Оренбург» у прямому ефірі вибачилась за сюжет, у якому Тараса Шевченка було порівняно з Гітлером.

У нас в Україні таке порівняння «згенерували» під крилом Міністерства Внутрішніх Справ у часи міністра Ю. Луценка, коли випустили українофобську брошуру для міліціонерів, де Кобзаря розмістили в одному ряду з Адольфом Гітлером. Цю брошуру було призначено для поширення в якості керівництва до дії серед усіх служб та підрозділів МВС України.

Її назва – «Кобзін Д. О., Черноусов А. М. Нетолерантна діяльність та організації в Україні. Результати соціологічного дослідження. Харків. 2008. Харківський інститут соціальних досліджень. Міністерство внутрішніх справ України. За сприяння Канадського фонду підтримки місцевих ініціатив. (Canada Fund for Local Initiatives)».

Типовий зразок антиукраїнської пропаганди брошури – такий собі «вінегретно»-асоціативний ряд, покликаний вибудувати своєрідний хід думок для дебілів, за яких автори з Харківського інституту соціальних досліджень мають наших міліціянтів.
Приміром, характеризуючи вміст деяких бібліотек в Інтернеті, автори повідомляють, що ті містять зокрема… «картини (А. Гітлера, В. Васильєва, Т. Шевченка)» або ж «поезію (наприклад, вірші Т. Шевченко, розповіді К. Гамсуна, Е. По, Г. Гессе, … вірші націоналістичного або відверто фашистського змісту)»…

В такий нехитрий спосіб «брошуристи» ототожнюють ненависного їм Тараса Шевченка з Адольфом Гітлером, а українських націоналістів (тобто, тих, у кого на відміну від багатьох наших співгромадян якраз усе гаразд із головою та рівнем інтелектуального розвитку) – з фашистами і нацистами.

Очевидно, що такі брошури покликані промивати мізки міліціонерам, аби ті дивилися на українців-учасників протестних акцій як на «ворогів народу».

“Мы дети тех, кто выступал
На бой с Центральной Радой,
Кто паровоз свой оставлял,
Идя на баррикады.
Наш паровоз, вперед лети.
В Коммуне остановка.
Другого нет у нас пути—
В руках у нас винтовка…”
Текст: комсомольцы Киевских ж.д. мастерских
Музыка: П. Зубаков

Тоді висловились зокрема Спілка офіцерів України, депутат Олесь Доній… Міністр-демократ промовчав…

Зрозуміло, що внаслідок програшу українцями Визвольної війни 1917-1920х років і подальших подій, нащадків отих, хто колись «виступал на бой с Цєнтральной Радой» і «чєй паровоз впєрьод лєтєл», нині повно по всій Україні включно з МВС.

Тож не дивно, що дослідники «нетолерантнтності» поринули винятково у вивчення «сучасного ультраправого руху в Україні», геть зігноровавши численні українофобські партії та організації, які діють у нас ПРОТИ КОРІННОЇ І ТИТУЛЬНОЇ НАЦІЇ. А це спотворює саму сутність дослідження, бо українофобія – не просто одна зі складових т. зв. «ксенофобії» в Україні. Ця складова – найпоширеніша.

—————————————————————–

Про небезпеку «натхнення ідеологією Третього Рейху» «брошуристи-паровозники» гучно волають. Про небезпеку натхнення ідеями Есесерівського Рейху скромно мовчать.

Пропоную повніший аналіз антиукраїнського творіння під дахом МВС. Стаття – ніби щойно написана… Настільки все актуально.

ЗАПИТАННЯ ДО МІНІСТРА ЛУЦЕНКА: Ви б теж поставили в один ряд Тараса Шевченка і… Адольфа Гітлера? Ваші підлеглі це роблять…

Posted in НОТАТКИ | Tagged , , , | Leave a comment

Якщо Ігор Коломойський працює передусім «на благо та процвітання єврейського народу», що тоді не так з гаслом «Україна – для українців!»? :-)

«І чужому научайтесь…»

«ЖИЗНЬ ЕГО – СЛУЖЕНИЕ ЕВРЕЙСКОМУ НАРОДУ!»

Гадаєте, це про Мойсея чи Нетаньяху?..
Ні, це про Ігоря Коломойського.

«Ігорю КОЛОМОЙСЬКОМУ – 50!

Имя его сегодня у всех на устах. Он – президент Объединенной Еврейской общины Украины, он стоял у истоков создания Европейского еврейского союза(EJU), президентом которого избран на пять лет. Он – инициатор создания Европейского еврейского парламента.
Список его добрых дел на благо еврейского народа (тут і далі виділено мною – О.Р.) трудно перечислить. Это Игорь Валерьевич Коломойский! […]
Ему доверяют торжественное открытие синагог, общинных центров, мемориалов жертв Холокоста. С ним общаются премьер-министры и послы многих государств мира.
Так пусть еще долгие годы продолжится Ваш благородный труд на благо еврейской общины.
С юбилеем, дорогой Игорь Валерьевич!
Здоровья Вам! Мазл Тов, до 120!
Председатель Еврейской общины Ивано-Франковской области
И. ФЕФЕР»

Тут ще є чимало теплих слів на адресу ювіляра, але провідна думка привітань – одна:
«благородная и нелегкая деятельность» «на благо и процветание еврейского народа», «на благо евреев Украины и Европы».

…Про Україну чи процвітання українського народу, на землі якого людина проживає і плодами якої користується – анічичирк. ЄВРЕЄ-ЦЕНТРИЗМ – в абсолюті.

Але, якщо Ігор Валерійович працює насамперед «на благо єврейського народу», які можуть бути претензії у послідовників Тори до гасла Миколи Міхновського «Україна – для українців!»?
Адже акцентування поздоровлень на адресу ювіляра – на 100% у дусі гасла українського ідеолога, лишень у єврейському національному контексті.

Євген Червоненко

Хто не пам’ятає комічний «наїзд» не в міру збудженого Євгена Червоненка на «свободівця» Андрія Іллєнка за гасло «Україна для українців!» під час однієї з теле-Шустеріад… (див. тут (4 хв.) і тут (21 хв.). І те, як драматично Червоненко обізвав за це гасло українців «фашистами»…

Але ж, дорогий наш друже пане Євгене! «Десять заповідей УНП» 1904 р. від Миколи Міхновського – це лише невелика частка тих принципів внутрішнього життя нації та її стосунків з іншими націями, які пропонує своїм послідовникам ІУДАЇЗМ. Принципів, на яких будується державотворення. І хто, як не Ви, «хранитель Тори», чудово це знаєте, якщо справді в Книгу заглядаєте (пригадується, будучи міністром транспорту за часів Президента В. Ющенка, пан Євген з гордістю тримав Тору на чільному місці у своєму службовому кабінеті і показував журналістам).
Отже, справжні і послідовні іудеї насправді живуть у повній гармонії із заповідями Миколи Міхновського. Для себе, ясна річ. Сповідуючи цілком здоровий національний егоїзм. Утім, не всі вважають його «здоровим». Приміром, західноєвропейське опитування 2002-го року засвідчило: «Кожен десятий британець вважає, що “євреїв не турбує, що станеться з будь-ким, окрім них самих”. Кожен третій британець розглядає британських євреїв як таких, що більш лояльні до Ізраїля, ніж до Англії» (The Independent on Sunday, 30 June 2002).

Анатолій Гриценко

До речі, чому всі ці політактивісти – від переконаного ліберал-демократа Анатолія Гриценка до ревного іудея Євгена Червоненка – висмикують гасло М. Міхновського з політичного контексту поневоленої нації напередодні Української революції і Визвольної війни 1917-1920х років?  Тобто, доби, коли українська етнічна територія була розірвана поміж кількома хижаками.

Ось Заповіді Міхновського №2 і 3:
«2. Усі люди — твої браття, але москалі, ляхи, угри, румуни та жиди — се вороги нашого народу, поки вони панують над нами й визискують нас.
3. Україна для українців! Отже, вигонь звідусіль з України чужинців-гнобителів».

Міхновський  дохідливо пояснює, що українців не повинні визискувати на їхній же рідній землі. І в чому він неправий?

А хіба рабини не навчали впродовж століть народ іудейський аналогічним принципам, завдяки чому і ЗБЕРІГСЯ єврейський народ?

І хіба вищенаведені Заповіді №2 і 3 та Шевченкове («неполіткоректне» з погляду ліберал-демократів, але напрочуд точне з погляду фактичного стану речей)  – «Степи мої запродані Жидові, німоті// Сини мої на чужині, На чужій роботі» не є актуальним і сьогодні?!

Подивіться на національний склад Верховної Ради. Подивіться, хто володіє сьогодні основними засобами виробництва країни, її ресурсами і хто контролює інформаційний простір України АБИ ЦІ ЗАСОБИ ЕКСПЛУАТУВАТИ Й НАДАЛІ ДЛЯ МАКСИМАЛЬНОГО ПРИБУТКУ І ВЛАСНОГО ЗБАГАЧЕННЯ, і спробуйте сказати, що гасло «Україна – для українців!» втратило актуальність:-)

Відтак, зрозуміло, що ідеологія Миколи Міхновського та історіософія Тараса Шевченка цілком справедливі і тепер.

Між іншим, пліч-о-пліч з Євгеном Червоненком на шоунаді «Шустер-живцем» був і Петро Порошенко. Цікаво, чи відчуває пан Петро свою особисту відповідальність за російщення України «етикетками» продукції «Рошен»? І чи вважає він високоморальним російщити землю, яку називаєте «рідною»,  аби отримати трохи більше бабла, випускаючи універсальні обгортки, «панятниє для всєх»? А чи знає він і йому подібні, що на суді у Нюрнберзі нацистським лідерам з-поміж іншого ставили в провину  «насильницьку германізацію окупованих територій»?..

——————————————————————————————————————–
…Одне слово, дорогий Ігорю Валерійовичу, прийміть і наші поздоровлення з ювілеєм!
Може десь і колись, зупинившись трохи перепочити від тяжкої праці “на благо євреїв України та Європи”, Ви згадаєте і про нас, Богом Вашим забутих українців:-)

 

Див. також:

На що ідуть гроші, зароблені Коломойським в Україні?

Posted in ІУДАЇЗМ ТА ІДЕОЛОГІЯ | Tagged , , , , , , , | Leave a comment

Карабас-Барабас на метро “Театральна”

Вчора їхав через метро «Театральна» – побачив веселі картинки.
«Гегемон» за всіма статтями постраждав од реклами, а протестантів-симоненківців чомусь не видно…
Тепер як у тій казці про Буратіно: ткнешся носом – потрапиш до царства Карабаса:-)

Отже, рух у правильному напрямку є, але за епічним полотном чомусь не чути звуків перфоратора чи болгарки…

Posted in НОТАТКИ | Tagged | Leave a comment