Не «скандал», а спецоперація

Жив був собі Микола на прізвище Мельниченко… Ходив акуратно на службу, охороняючи державні і недержавні таємниці найвищих можновладців. Оскільки з дитинства був хлопцем кмітливим і допитливим, якось собі подумав: «А про що це вони там так довго і часто говорять? Чи не послухати?…». А послухавши,  жахнувся, бо побачив суцільні злочини – на будь-який смак. Переймаючись за долю народу і не в силах  тримати в собі почуте, поділився Микола таємницею із найсовістливішою людиною нашого часу – паном Морозом… Отак все і почалося…
Ви вірите в цю казку? Я  – ні.

Нерідко трапляється, що хибна термінологія дезавуює і маскує істинний смисл речей. Так сталось і щодо події, яку наші ЗМІ впродовж років немов зачаровані називають «справою Гонгадзе» або «касетним скандалом», хоча відомо, що будь-який скандал – річ вторинна і завжди є вислідом певних дій, в нашому випадку – прослуховування кабінету Президента. Відтак, ширшу акцію, яку годиться називати «касетна операція», надовго заступила вужча подія – «справа Гонгадзе», яку взагалі слід було б починати з простого запитання: чи справді на Банковій дали вказівку фізично прибрати журналіста чи його вбили під уже  наявні у головних замовників прослуховування розмови про Гонгадзе Леоніда Кучми і його оточення?
За іронією, яка для України дедалі частіше стає долею, одні злочини (про «дерибан» країни) відкриваються за допомогою іншого злочину (державної зради охоронця).
Якби протягом кількох місяців прослуховування здійснювали, скажімо, в кабінеті Клінтона, а потім вивезли б записи за кордон, інакше як змовою проти Америки це не трактувалося б – безвідносно до того, про що там домовлялися тамтешні олігархи. Тож, як на мене, не треба скромничати: щонайменше двоє – Мельниченко і Мороз – брали участь у змові проти України.
Якщо «справа Гонгадзе» дає нам один ряд персоналій – Кучму, Кравченко, Литвина…, то «касетна операція» це – Мельниченко, Мороз, можливо екс-шеф СБУ Марчук… Хто ще? Де шлях нагору і де гора?
Цілком імовірно, що то була операція російських спецслужб із приручення Президента Кучми. І справа не в останніх поїздках Мельниченка до Москви. Ще п’ять років тому відзначали, що саме Кремль отримав із цього найбільше дивідендів. Таку ж думку висловив у розмові з автором цих рядків і останній командир УПА Василь Кук. Людина, що має за плечима величезний політичний і життєвий досвід і разом зі своїми соратниками із Служби Безпеки ОУН була свідком багатьох операцій, переконана, що Кучму цілеспрямовано зруйнували в ході операції ФСБ, а Гонгадзе – лише елемент у цій операції. Елемент,  який зробили стрижнем…
Справді, згадайте, як Кучма починав. Одразу по обранні Президентом він відкинув свої обіцянки Донбасу щодо російської мови і погасив їхні надії на реставрацію СССР. «Мене обирали на президента незалежної держави», – заявив він отетерілим шахтарям, чиїми руками скидали «націоналіста» Кравчука. В зовнішній політиці, де Зленка замінили на Удовенка, курс України на зближення із Заходом став навіть динамічнішим за кравчуківський. Отетерів од такого і Єльцин, який одного погожого ранку, ледь живий з похмілля, намагався сформулювати претензії до прибулого з офіційним візитом Кучми, який, за словами царя Бориса, будучи колись «замєстітєлєм» (тобто прем’єром у Кравчука), поводився лояльніше, ніж тепер, коли став «пєрвим»…
Але при цьому Кучма «форматував» економічний простір України методом «дерибану» і «бєзпрєдєлу», поступово перетворюючи країну на зменшену модель Росії. На додачу до соціального зубожіння тривало пришвидшене російщення корінної нації. Відтак, критична маса невдоволення щодо Президента і в Україні, і за кордоном невпинно зростала…
Тоді і стався так званий «касетний скандал», який штовхнув відторгнутого Заходом Кучму в обійми Путіна. Втім, «заламали» Кучму не в останню чергу й тому, що сам «ґрунт» був аж надто благодатний, враховуючи зденаціоналізований менталітет і світогляд екс-Президента…
І що ж ми маємо нині?
Втікач майор, що вчинив державний злочин і давно робить на записах бізнес, до України не поспішає, бо розуміє, що викликати можуть за одне, а посадити за інше… А розслідувати «касетну операцію» без його свідчень – все одно, що «справу Гонгадзе» без Кравченка.
Оскільки 700 годин записів Мельниченка, передані майором до рук Березовського 2002 року, перед тим, як од магната потрапити до СБУ, а тепер і до Піскуна, було неодноразово скопійовано, українську владу тримають тепер на гачку і в Вашингтоні, і в Москві, і в штаб-квартирі біглого російського олігарха і ще бозна де. Хіба хтось одмовить собі в задоволенні «покрутити» Україною?
Тим часом «рушниця», що дотепер здебільшого спокійно висіла на стіні, почала стріляти. Розпочавши передвиборчу кампанію, соціалісти різко «наїхали» на спікера у «справі Гонгадзе». Боронячись, Народна партія Литвина ініціювала створення тимчасової слідчої комісії ВР із розслідування обставин «касетного скандалу» та його впливу на національну безпеку.
Надимає щоки Борис Абрамович Березовський з його нав’язливим сервісом у допомозі «просування демократії в Україні» та од відчуття власної значущості в наших справах… Напускають червоного туману комуністи… Просто розквітнув од самовдоволення Святослав Піскун, що раптом по-геройському вирішив взятися за Кучму – попри те, що в його рідному відомстві котрий місяць гальмується розслідування десятків гучних справ, переданих із МВС. Схоже, отримуючи всіляку інформацію од посланців Березовського і поводячись часом немов його довірена особа в Україні, Генпрокурор не від того, аби розпочати власну гру – і не лише на виживання на своїй посаді…
Власне, вся ця «опара» і потенційна «руїна» для українського політичного бомонду ймовірно і була метою організаторів «касетної операції» п’ятирічної давнини: тримати якомога довше всіх на гачку і сіяти смуту…
Знов-таки, взявшись за Кучму, прокуратура фокусує увагу  на особі, яку в силу  достатньої «розкрученості» теми, воліють бачити засудженою чимало українців. При цьому фокус уводиться подалі від організаторів власне «касетної операції», про яку навіть не згадують. Натомість Віктор Ющенко розраховує, що призначення  міністром юстиції Сергія Головатого сприятиме розслідуванню виключно «справи Гонгадзе»… А хто ж посприяє розкриттю таємниці з прослуховування кабінету Президента?
…Хвилі від каменю, що був кинутий п’ять років тому, розходяться й дотепер.
Летять і дрібніші камінці, здіймаючи все нові хвильки, що збурюють поверхню, накладаючись одна на одну. І вже й не відрізниш, де кінець однієї операції, а де початок іншої…

Народна газета, № 39 (692), 13.10 – 19.10 2005 р.

This entry was posted in СТАТТІ and tagged , , , , , . Bookmark the permalink.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>