Геннадій Москаль: «Підозрюю, що існує корупція і зі словацького боку… інакше ланцюжок не працював би…»

Генадій Москаль. Фото delfi.ua

Час, коли почне ДІЯТИ Закон про реадмісію, згідно з яким країни Західної Європи матимуть право відправляти затриманих на своїй території нелегальних мігрантів до України (яка є основним транзитним коридором переправки нелегалів) невпинно спливає.

Про наслідки цього і про корені проблеми в цілому наш кореспондент розмовляв з радником міністра внутрішніх справ, депутатом ВР од фракції «Наша Україна – Народна самооборона» Геннадієм Москалем.

- Які основні маршрути незаконного переміщення людей через територіюУкраїни?
– Основний маршрут — це Росія, на 90% , і 10% через Білорусь. Ще є Молдова, зокрема Придністров’я, але це невеличкий сегмент. Отже, основні проблеми — через прозорість наших східних кордонів. Які характерні ділянки? — Весь кордон, бо він на сході умовний і там нема технічних засобів, які мають наші західні кордони.
Після приєднання до Шенгенської угоди Словаччини та Угорщини прикордонна служба їм як така непотрібна, лише ділянки з Україною залишились. Щойно Румунія приєднається до Шенгенської угоди, і вона все своє найкраще обладнання перекине на наш кордон — як і Польща, якій не потрібно контролювати кордон із Німеччиною. Отже, західний наш кордон зміцнюється (по обидва боки!), а східний залишається без змін.
Нелегальних мігрантів як правило закликають туристичні фірми Росії, які  запрошують тих подивитися Кремль, Червону площу… Але там за ними ніхто не дивиться, їх одразу беруть під патронат злочинні угруповання й перевозять з Росії до України, в напрямку Закарпаття і далі — через українсько-словацький кордон до Європи. Ланцюжок цей налагоджено, ним займаються транснаціональні злочинні угруповання. Попадаються ті, хто думає, що можна проскочити Україну «на шару», без «даху», решта ж — давно в Європі.

- Наскільки великими є прибутки організаторів незаконного переміщення людей через територію України? Чи існують тарифи за послуги» у сфері контрабанди «живим товаром»?
– Це не просто прибутки, а надприбутки, оскільки торгівля людьми — одна з найприбутковіших статей як і торгівля наркотиками та зброєю. Ціна платиться залежно від пунктів відбуття і прибуття. Як правило, затримані в Україні нелегали грошей при собі не мають. Вони платять за кінцевий результат ще у власній країні, а гроші потім розподіляються між злочинними угрупованнями, які є на кожній території і кожне з яких виконує певну функцію.
«Точка входу» для них — весь український кордон од Білорусі і Чернігівської області до півдня, а точка виходу по суті одна — Закарпаття, через українсько-словацький кордон. Польща давно прикрила ці «дірки», Угорщина і Румунія теж. Підозрюю, що тут є корупція з того боку, словацького. З нашого вона завжди була. Але має бути спільна домовленість, інакше ланцюжок не працював би.

- Якою є динаміка потоків нелегальних мігрантів в Україні?
– Процес іде по-різному, залежно від загострень, країнах світу. За стабілізації політичної та економічної ситуацій у конфліктогенних країнах відтік звідти припиняється. Нині ж спад у динаміці нелегальної міграції відбувається через економічну кризу в Європі, бо потреба в робочих руках зменшилася. Як правило, кожен нелегал знає, куди їде і на яку роботу. Тож щойно Європа підніметься, потік нелегалів збільшиться знову.
Сьогодні, однак, збільшився потік нелегалів із Молдови. Через результати виборів. Лишаються бюджетники й пенсіонери, що підтримали одну з політичних сил (комуністів. — О. Р.), а молодь, яка на вибори не пішла, тепер тікає в пошуках роботи.

- З яких країн найчастіше прибувають до України нелегальні мігранти?
– Це країни Африки — Сьєрра-Леоне, Сомалі, Кот-Д’Івуар, Судан, Сенегал, а також з Пакистану, Індії, Китаю, Шрі-Ланки, В’єтнаму…

- Чи присутні серед нелегальних мігрантів біженці й шукачі притулку?
– На 10 тис. нелегальних мігрантів знайдеться хіба що один такий. Вони не бажають жити тут. Звертаються по «притулок», лише коли їх затримали. «Згадують», що вони «біженці» і хочуть «притулку» лише після того, як по два роки тиняються тут у спробі перейти на Захід. Щойно міліція їх затримує, вони, будучи проінструктовані злочинними угрупованнями, одразу ж кажуть, що вони «біженці».
Закон однак чітко говорить: біженець? — оголоси про це одразу ж на кордоні або протягом трьох днів звернися до прикордонної чи міграційної служб, міліції або навіть сільської ради. Тоді ти звільняєшся від відповідальності про незаконний перехід кордону.
Справжніми біженцями були свого часу афганці, коли тікали від талібів.

- Які механізми і тактика дій переправлення нелегалів через територію України?
– Способи незмінні, нічого нового тут нема — підкуп прикордонників, міліції , СБУ, «дах» у цих структурах. Нелегалів маскують у фурах, автівках, обкладають товарами і везуть, з року в рік те саме..

- Україна — це лише країна транзиту чи ще й кінцевий пункт призначення для нелегальних мігрантів? Хто вони, чим займаються і які їхні джерела доходу?
– На 99% ми є країною транзиту. Лише 1% — це ті,що потрапляють сюди нелегально через родичів, які одружилися й осіли у нас, викликаючи до себе співвітчизників. Працюють здебільшого в Києві, Одеському регіоні («7-й км»), де є робота. Як правило, торгують на ринку або працюють у сфері послуг.
Прикро, що міністри колишнього афганського уряду, члени уряду, командуючі арміями і фронтами сидять у нас на ринку і торгують, хоча наша держава могла б використати їх із користю для України. Серед них і вчені є.

- Які загрози та ризики для українського суспільства несе контингент нелегальних мігрантів? Чи є вони конфліктогенним чинником?
– Ні, криміногенними вони не є. Вони не скоюють злочинів, бо сидять дуже тихо. Радше несуть ризики медичного характеру, приносячи з собою екзотичні хвороби, то більше що вони з бідніших прошарків населення. Оце направду суттєва загроза, враховуючи все нові види вірусів та інфекцій.
Ті ж, що отримали легальний статус біженців, є законослухняними громадянами. Злочинів серед них дуже мало.

- Як організовано процедуру адміністративної висилки нелегальних мігрантів?
– Для процедури висилки треба мати кошти! Скільки коштує квиток до Пешавара, Пхеньяна, до Африки? Україна не має стільки грошей, щоб вислати всіх нелегалів до їхніх країн! Процедура прописана, але грошей не вистачає на нагальні потреби, то більше в умовах кризи.

- Чи намагаються нелегальні мігранти отримати статус біженця для легалізації свого перебування на території України? Чи існують зловживання щодо процедури визначення статусу біженця?
– Зловживань у нас теоретично не може бути. Бо якщо брати за законом, у нас в Україні не може бути біженців апріорі. Закон чітко говорить: якщо людина перетнула безпечну для проживання територію і не оголосила про свої наміри отримати статус біженцями, вона не може отримати його в наступній країні, де її піймали. Якщо вони перетнули територію РФ, яка визнана Управлінням Верховного комісара ООН як безпечна для проживання територія, то вони апріорі не можуть бути в Україні біженцями. Те саме стосується Молдови. Для нас це може бути хіба що Придністров’я — невизнана республіка.

- Чи існують прогалини у правовій базі, які ускладнюють роботу системи міграційного контролю?
– Правової бази достатньо, але ще не вистачає прямих двосторонніх угод про реадмісію. Якщо буде Державна міграційна служба, вона вироблятиме під себе законодавство. Проект про таку службу, на жаль, лежить у парламенті.

- Чи доречна міграційна амністія в умовах України?
– Так, бо якщо 10 років людина тут живе, одружена, має кількох дітей і сплачує щомісяця 20 грн. хабара дільничному за «дах», то слід виводити її з тіні, вся Європа   іде цим шляхом.

- Чи можете Ви назвати проблеми і складнощі, пов`язані  зі здійсненням процедури  реадмісії?
– Реадмісія… Рік ми проґавили через внутрішньополітичну боротьбу, і це буде проблема, коли Європа почне висилати нелегалів до України. Парламентарі зробили велику дурницю, — зокрема через партійну дисципліну (Президент наполягав на прийнятті закону і всю фракцію «шикував», щоб та голосувала) — ухваливши цей закон, який зобов’язує нас приймати назад нелегалів із Європи, в той час як із державами на сході у нас таких двосторонніх угод нема, нема відповідної процедури відправляти їх далі. Ми нічого за цей час не зробили для наповнення Закону про реадмісію. А Закон тоді набрав рівно 226 голосів! Я вніс нещодавно пропозицію щодо його денонсації.

- З якими складнощами пов’язана проблема ідентифікації осіб, затриманих за нелегальне перебування в Україні?
– Декого взагалі неможливо ідентифікувати.

- Якими мають бути візова політика та інфраструктурні зміни для підвищення ефективності охорони державного кордону?
– Про відсутність кордону як такого на сході я вже казав. Що ж до візової політики взагалі, то вона має бути на паритетних засадах. Якщо Україна виявила знаки гостинності до Заходу, то і вони мають відкрити кордони для нас. А інакше ходіть і до нас за правилами.
Щодо вибірковості правил для наших громадян, то це взагалі суперечить положенням Конституції про те, що ні в кого не може бути привілеїв. Кажу про той факт, що ми підписали угоду з Євросоюзом і окремим нашим громадянам зробили привілеї при перетині державного кордону — депутатам, урядовцям, провладним журналістам (зокрема щодо безкоштовної візи). А решта людей сидить-чекає днями, їх ображають у посольствах, відмовляють, ти мусиш показати, що не хворий на сифіліс, туберкульоз, СНІД, що маєш гроші на рахунку, власність і тому подібне!
Ми ж європейці за типом обличчя чи як?! Ми ж не «афроукраїнці» — то й сприймайте нас як європейців і ходімо в гості за однаковими правилами. Живемо ж у географічному центрі Європи. Але, на жаль, Європа нас не хоче. Тож вона має чітко про це сказати, а не дурити нас усілякими протоколами й «намірами». Тоді і ми маємо чітко сказати: хочете до нас їхати? — тож їдьте як і наші громадяни: платіть мито, надавайте довідки, що ви не хворі на малярію, СНІД, не наркомани, не педофіли, не зоофіли! Так до маразму дійдемо. Віктор Ющенко, на жаль, надто вже намагається догодити Євросоюзу, який, натомість, керується у грі з нами передусім власними інтересами.
Невже Президент не бачить, що вони принижують всю нашу націю?! Що вважають нас людьми другого сорту. Мовляв, ми є білі, тож їдемо до вас просто так, а вас ми бачити не хочемо, а якщо й хочемо, то лише отого, отого і отого. А решта — геть!…

“Народна газета”, №24 (870). 25.06 – 02.07 2009 р.

This entry was posted in ІНТЕРВ'Ю and tagged , , , , . Bookmark the permalink.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>