«Розумний», «Сильний» і… «Дурний»

Пригадуєте знаменитий вестерн Сержіо Леоне «Гарний, Поганий і Огидний» («The Good, the Bad and the Ugly») з Клінтом Іствудом у головній ролі? Як гарно було б мати такий самий чітко окреслений набір «героїв» на дострокових виборах мера Києва аби максимально спростити собі питання вибору. Та, попри неабияку спокусу й намагання вкласти найімовірніших претендентів на крісло столичного градоначальника в цей класичний відеоряд, якось воно не сходиться…

Не складно виглядає справа з «огидним» (нинішній мер). Персонаж із вельми підозрілим за своїми ознаками пошкодженням  центральної нервової системи і мовного апарату, що водночас і «Богу молиться» і рекреаційні землі киян шакалам-забудовникам направо й наліво роздає, гадається, цілком упорався б із цією роллю.
«Поганих» – тих взагалі хоч греблю гати. Бодай частково на цю роль підійшов би й колишній мер Омельченко, за якого розпочався дерібан столичних земель згідно з «талановито» винайденою концепцією «ущільнення забудови». Відтак на нинішнє патетичне гасло блоку його імені «Відродимо Київ разом!», можна сказати одне – «Вже «відродили»…»
Лишень із «гарним» – хоч круть-верть, хоч верть-круть – ніяк не клеїться. А отже від вестерновської класики – попри те, що за землю у нас і вб’ють, і шкуру з живого здеруть –доведеться, мабуть, відмовлятися…
Взагалі, вакханалія з безсистемною забудовою Києва за проектами всіляких бабушкіних «манхеттенського-шанхайського штибу» через отримання ділянок руками «проплачених» депутатів – яскраве свідчення безмежної жадібності нашої новопосталої касти чиновників-буржуа «нового» зразка. Ніде так яскраво як у Києві, де на будівництві однієї висотки можна «підняти» шалені гроші, вони не демонструють таку дивовижну суміш жадібності, жлобства й потворних «смаків» укупі з безкарним порушенням будь-яких законів. Хоча, здавалося б, уже і себе, і дітей, і онуків своїх давно забезпечили на роки вперед, тож годі вже нівечити Київ і відбирати в містян життєвий простір… Та «забудовникам» і їхнім депутатам-холопом все одно мало. Те, що вони виробляють зі стародавньою столицею аби набити власні кишені, свідчить лише про те, що вони – паталогічні свині, для яких поняття «прекрасного» починається й закінчується на гарно сервірованому столі у прихованій від стороннього ока сімейній «резиденції».
Найсумніше в цих виборах те, що інтереси компаній-забудовників, за твердженням експертів, представлено в усіх без винятку крупних блоках, що йдуть на вибори до столичної міськради, а їхні вуха стирчать за спинами і «Розумного», і «Сильного», і «Дурного».
Водночас київські вибори – боротьба за плацдарм до виборів президентських. Плацдарм настільки важливий, що Тимошенко, приміром, може довірити його лише власній «тіні» – Турчинову. Маючи в столиці доволі високий рейтинг, БЮТ прагне закріпити його де-юре. Натомість Ющенко, не бажаючи віддавати Київ під владу БЮТу, висловився проти двотурової схеми виборів, яка б збільшувала шанси Турчинова на перемогу.
Одна з основних бід киян – нівечення столиці велетенськими безбарвними забудовами в історичній частині міста, будівництво в прибережній зоні, позбавлення містян і їхніх дітей зон відпочинку. Ясна річ, усі претенденти на мера обіцяють дати цьому раду.
Пам’ятається, однак, як  колись Тимошенко особисто обіцяла мешканцям Печерська по вул. Інститутській 18 неподалік Нацбанку в разі приходу до влади зупинити безпрецедентне за нахабством будівництво просто перед їхніми вікнами. Та за час її першого прем’єрства руки до цього так і не дійшли… Не можна забути і те, як із президентського секретаріату Віктора Ющенка обіцяли вкоротити маківку або навіть показово знести потворний будинок на Печерських пагорбах… Стоїть…
Можна, звичайно, втішатися обіцянкою «блока Кличка» переглянути незаконні відведення земельних ділянок за Черновецького, починаючи з 2007 року. Знати б, що вони розуміють під «незаконними».
…Звично вважати, що спортсмени – навіть видатні – не надто відзначаються інтелектом: загальновизнано, що фізичні наднавантаження і розумова діяльність не дуже дотичні. Та все ж свої кровні мільйони «Сильний» заробив не у сумнівних фінансових махінаціях, а в чесних боях на рингу, і крім «давати в голову» та «отримувати по голові», брати-боксери жили на Заході, бачили Європу й Америку, опанували німецьку, трохи англійську і навіть пробують розмовляти українською, яку називають рідною… Нібито не в тім’я биті…То, може, згадки про архітектуру німецьких міст не дозволять Кличку перетворити Київ на Манхеттен – дарма, що сам він має безпосередній стосунок до інвестицій у будівництво? Чи будуть його забудовники «цивілізованішими» за забудовників «помаранчевих» чи «регіоналів»?
…Щодо зовнішньої «придуркуватості» одного з наших головних «героїв», особливості мовлення якого пов’язують із вживанням далеко не вітамінів, то насправді з ним давно працює політтехнологічна команда і «дурнуватий» він лише на перший погляд, позаяк знає коли, що і як сказати.
Недарма старі люди відверто кажуть: для нас головне – доплати Черновецького до пенсій, а незаконні забудови й відбір життєвого простору – так нам і так недовго лишилось. Формула збагачення команди нинішнього мера дуже проста: заробивши грубезну «копійку» собі, не забути кинути кістку злиденним.
Черновецький винайшов і своєрідне ноу-хау. Спочатку роздає земельні ділянки в зонах відпочинку, а потім з’являється там із телекамерами і каже мешканцям прилеглих будинків: «Боріться! Я на вашому боці!»
Що ж до «розумного» кандидата на мера, то, як говориться в рекламному номері «ВВ», Турчинов – не лише відомий політик, а й «талантлівий пісатєль».
По Черновецькому БЮТ ударив тим самим Черновецьким, врахувавши плідний досвід останнього купувати голоси пенсіонерів за гречку й доплати до пенсій. Те, що обіцяє «Розумний», не можна не процитувати. Це – щомісячна доплата багатьом категоріям киян у сумі до 300 грн., ветеранам війни (щоправда, не сказано, якої) – 500 грн., доплата при народжені дитини – 25 тис. грн, усім дошкільнятам щорічно на оздоровлення обіцяють 1,5 тис., дітям шкільного віку – 2 тис., щомісячну виплату новонародженим – 500 грн. й чимало іншого.
Всіляко підтримуючи намір бютівців створити комунізм в одному окремо взятому місті (моя мати теж пенсіонер), не можу не запитати про джерела цих сумарно грандіозних доплат, про що в «новелах» розумних «пісатєлєй» чомусь не йдеться. А шкода, бо кияни мали б знати, що гроші на це братимуться не через «експропріацію» олігархів, а з кишень рядових українських громадян шляхом звичайного перерозподілу грошової маси через механізм інфляції.
Головне для абсолютної більшості політичних блоків – взяти прохідний бар’єр на будь-яких гаслах та обіцянках, а потім «стригти купони», продаючи свій депутатський голос для ухвалення потрібного комусь рішення. Інтереси людей, міста, країни для багатьох із них – навіть не за остаточним принципом; їх не існує для них узагалі.
«Заробляти» ж нині у Київраді можна значно більше, ніж раніше, бо капіталізація Києва за два-три роки значно зросла, і там, де раніше билися за десятки й сотні мільйонів, нині змагаються за сотні мільйонів і мільярди. Відповідно виросли й розцінки хабарів.
Регіонали, нашоукраїнці, бютівці – всі вони однаково ласі до «тіла» землі.
Про земельні звитяги регіоналів за останнього прем’єрства Януковича, включно з апетитами самого боса, сказано чимало…
На Луценкове «За Київ без корупції!» можна лишень зауважити, що за знищення заповідника на території Жукового острову з метою його забудови активно голосували в Київраді й нунсівці…
А враховуючи наявність у лавах бютівців одного з найбільших «земельних магнатів» Київщини Губського, і те як БЮТ  голосував у ВР по держзакупівлях і Тендерній палаті на користь власних олігархів, можна не сумніватись, як саме працюватимуть бютівські «земельні аукціони», і для чого їм потрібен доступ до столичних ресурсів…
Вигадувати ж – аби лише звабити виборця –  можна все, що завгодно. Чого лише варті чудасії «європейця» Катеринчука – винести за межі центру столиці Верховну Раду, Кабмін і президентський Секретаріат! Та краще б подбав, щоб вони в тих самих кабінетах працювати на людей – ото було би справді «по-європейськи». Натомість – дешевий люмпенівський посил на кшталт «війна палацам» в розрахунку на голоси знедолених і ображених. І, звичайно ж, брехня – бо не робитимуть цього «європейці». Просто Мартиненко (з колишніх «любих», але вже не «друзь»), який, за деякими твердженнями, фінансує «блок Катеринчука», намагається повернути собі втрачені економічні позиції в столиці.
Зрозуміло, що всі вони «патріоти». Литвинівці, приміром, аж цілим «Шевченковим словом» (газетний спецвипуск) прикрилися, прагнучи пробудити в нас «національні почуття».
Втім, за великим рахунком, серед блоків і партій, що йдуть на київські вибори, хіба що УНП досі не була помічена ані в торгівлі батьківщиною, ані в торгівлі землею. Тож є якась надія, що «мораторій на забудову рекреаційних зон, схилів та берегів Дніпра, вирубку зелених насаджень», про які говорить її програма, може бути виконаний. Інша річ, чи подолають вони прохідний бар’єр…
Погодьтеся, що вибирати мера, не маючи позитивного героя, якось нерадісно. Та це лише прелюдія до наступних парламентських виборів, де розгледіти істинні наміри гравців крізь їхні пропагандистські обладунки буде ще непростіше. Що далі – то більше зовнішнього ефекту в піар-технологіях.

«Народна газета», № 18 (816). 15.05 –  21.05 2008 р.

This entry was posted in СТАТТІ and tagged , , , , , , , , , . Bookmark the permalink.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>